Ризик – шляхетна справа? Тільки не на робочому місці!


Погляд власкора журналу на ІІІ Національну науково-практичну конференцію «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки» через об’єктив відеокамери.

 

Хотів би нагадати, що друга, минулорічна конференція була присвячена культурі безпеки на виробництві. А в 2015-му ця тема стала девізом Всесвітнього дня охорони праці: «Приєднуйтеся до формування превентивної культури охорони праці». І це не збіг. Просто нагальні потреби українського виробництва збігаються зі світовими тенденціями в організації безпечної праці. І ми зуміли відчути цю потребу, а наші спікери спрацювали на випередження, розкривши у своїх виступах багатогранну тему оцінювання ризиків у контексті формування культури безпечного виробництва.

На ІІІ Національній науково-практичній конференції увага була зосереджена на економічній складовій управління ризиками. Фахівці різного рівня, які виступили з доповідями, зуміли довести, що вкладати гроші в охорону праці вигідно!

 

Про те, що за наявності сучасної техніки можливо двічі увійти в одну річку

Працювати журналістом або фотокором мені доводилося неодноразово. А от вести відеозйомку події такого рівня – уперше. За два дні утома накопичилася чимала, але воно того варте.

Під час підготовки статті маєш змогу по кілька разів переглядати відзнятий матеріал, не тільки почути те, що, можливо, не почув, не до кінця зрозумів під час самої конференції, а й знову відчути сам дух, атмосферу напруження, творення, яка панувала в залі. Відеокамера чітко фокусується на головному, відмітаючи все стороннє, другорядне, на що відволікаєшся інтуїтивно. Ті самі люди, які уважно слухають доповідачів у перший день і на другий – це різні люди, як не дивно.

Якщо на початку роботи конференції аудиторія не встигає за думкою спікера, певною мірою ніби відкидає незрозуміле, то на другий день це вже група однодумців, які спільно намагаються розібратися в нагальних проблемах, знайти шляхи їх вирішення.

 

Копійка гривню береже. ні, набагато більше!

Про економічну складову управління ризиками говорили кілька спікерів, і кожний дивився на проблему зі своєї точки зору. Наприклад, завідувач науково-дослідної лабораторії виробничого травматизму та наглядової діяльності Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці Олег Малихін порушив питання щодо визначення можливих збитків від виробничого травматизму з урахуванням ризиків настання нещасних випадків.

Він, зокрема, відзначив, що основною причиною неефективності більшості економічних методів управління охороною праці є їх невідповідність основному принципу ринкової економіки – прибутковості, оскільки спостерігається різний обсяг витрат на модернізацію устатковання та витрат на заходи з охорони праці й відшкодування збитків потерпілим.

Підприємству «вигідніше» відшкодовувати збитки потерпілим, ніж займатися модернізацією виробництва. Принцип вигідності модернізації устатковання почне працювати за умови зростання заробітної плати в Україні в 10 разів.

Характер сучасного виробництва й тенденції його розвитку свідчать, що в умовах відкритої конкурентної економіки прийняття будь-якого управлінського рішення, у тому числі й з охорони праці, потребує економічних обґрунтувань. Вирішальним при цьому в більшості випадків є порівняння очікуваних витрат на реалізацію рішення й можливої вигоди від нього (соціальної, економічної тощо).

Приймаючи рішення щодо того, яку суму виділити на охорону праці, роботодавцеві насамперед необхідно підрахувати, скільки він витратить на ліквідацію наслідків аварій чи нещасних випадків на виробництві, які можуть статися через недбалість у питаннях безпеки праці. При цьому йому доведеться враховувати всі види втрат – від виплат потерпілому, виплат за простій, витрат на ліквідацію наслідків аварії або нещасного випадку до витрат на заміну потерпілого й через можливе забруднення навколишнього середовища.

Продовжуючи тему економічних аспектів охорони праці наш колега Олег Моісеєнко підкреслив, що вітчизняний роботодавець, прагнучи отримати максимальний прибуток, намагається заощаджувати на всьому. І насамперед на охороні праці. Це західні бізнесмени добре знають, що найбільші фінансові витрати підприємства зазнають унаслідок нещасних випадків та професійних захворювань. Інколи суму цих витрат можна порівняти з річним прибутком підприємства.

Вітчизняні роботодавці не володіють достовірними даними щодо цього й тому недооцінюють масштабів аналогічних витрат своїх підприємств, оскільки:

         реальна статистика виробничого травматизму й професійної захворюваності не ведеться, через що виходить, що таких випадків на їх підприємствах нібито взагалі не стається;

         витрати, пов’язані з виробничим травматизмом, не фіксуються, а враховуються тільки очевидні матеріальні втрати (псування будинків, споруд, устатковання, реманенту);

         не підраховуються непрямі витрати й упущена вигода;

         такі підрахунки складні через те, що більшість цих витрат на перший погляд непомітні;

         зовсім не проста справа – правильно оцінити здоров’я, безпеку й соціальні інтереси людей;

         існує низка й інших чинників.

Ніхто не замислюється про ті економічні переваги, які отримує підприємство завдяки створенню й функціонуванню традиційної або ризик-орієнтованої системи управління охороною праці. Це й підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення її умов, зниження непродуктивних витрат часу й праці, що у свою чергу веде до зниження собівартості продукції. Це й збільшення фонду робочого часу за рахунок скорочення цілозмінних втрат. До цього необхідно додати часткову або повну економію на пільгах і компенсаціях за роботу в несприятливих умовах праці, а також зменшення витрат на персонал через зниження плинності кадрів.

Дуже зацікавила учасників конференції доповідь кандидата економічних наук, провідного наукового співробітника сектору соціальних ризиків у сфері зайнятості населення Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Ірини Новак «Класифікація витрат на охорону праці та управління професійними ризиками».

Ірина Миколаївна на конкретних прикладах показала, що в Україні у 2013 р. страхові виплати у зв’язку з нещасними випадками на виробництві й професійними захворюваннями склали 6,2 млрд грн, або 0,43% ВВП. Виплата дострокових пенсій за роботу у шкідливих умовах праці становила 75,5 млн грн, або 0,005% ВВП. Приблизно в таку ж суму обійшлася виплата пенсій по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві чи профзахворювання.

Зниження ступеня виробничих ризиків – це найбільш прогресивна технологія оптимізації витрат на охорону праці на рівні виробництва. У даний час у ЄС вводяться концептуальні й нормативні принципи превентивної моделі забезпечення професійної безпеки й здоров’я (occupational safety and health, OSH). Протягом першого ж року після сертифікації OSH-системи європейськими компаніями відбувається зниження рівня виробничого травматизму в середньому на 15–20%. При відповідному контролі системи ці показники можна підтримувати і в майбутньому.

Користь від згаданої системи очевидна: у цьому випадку витрати на охорону праці розглядаються як інвестиції у власну компанію. Це, у свою чергу, дає змогу підприємству використовувати різноманітні інновації для підвищення якості продукції, поліпшити умови праці тощо.

Як свідчить європейський досвід, система вигідна й для бізнесу, оскільки підвищує значимість компанії, її конкурентоспроможність, довіру інвесторів, продуктивність і зменшує витрати, пов’язані з нещасними випадками і профзахворюваннями, оскільки зменшується їх кількість.

Результати впровадження OSH-системи в країнах ЄС показали прибуток в 12 євро на 1 євро інвестицій. Якщо витрати, пов’язані з виплатами внаслідок нещасних випадків і профзахворювань, у Латинській Америці становлять 10% ВВП, то в країнах Євросоюзу – 2,6–3,8% ВВП. Крім того, у країнах ЄС зниження ступеня виробничих ризиків у результаті впровадження OSH-системи є підставою для зменшення страхових внесків.

 

Новачки й ветерани

Спікери ІІІ Національної науково-практичної конференції були ретельно відібрані оргкомітетом. Разом з нашими постійними авторами й партнерами Віталієм Цопою, Наталією Данько, Олександром Лисенком, Свєтлозаром Толєвим, Ольгою Богдановою, Іриною Шевчук та іншими на конференції були й дебюти. Присутніх дуже зацікавила доповідь заступника директора Департаменту безпеки – начальника відділу охорони праці та соціального захисту Міністерства інфраструктури України В’ячеслава Дідківського.

В’ячеслав Миколайович не тільки оцінив стан травматизму на підприємствах транспортно-дорожнього комплексу та у сфері поштового зв’язку, а й розповів, яка увага в міністерстві приділяється питанням охорони праці. Основним напрямом у цій діяльності стало надання підприємствам практичних консультацій щодо трактування стандартів з охорони праці. Значна увага приділяється забезпеченню виконання вимог систем управління охороною праці відповідно до ДСТУ OHSAS 18001:2010, підготовці фахівців з оцінювання ризиків, методиці визначення ефективності систем управління охороною праці.

Для прикладу: спікер розповів про комплексну систему оцінювання ризиків некомпетентних дій персоналу й виробничого середовища на ДП «Маріупольський МТП», на якому через його невеликі розміри й вузькі проїзди виникали позаштатні ситуації.

Ще одним новачком на конференції був представник структур Євросоюзу Джеймс Самнер – керівник проекту ENP (Європейська політика добросусідства). Його доповідь «У ЄС оцінювання ризику – ключ до створення здорового робочого місця» поставила нашу конференцію певної мірою в розряд міжнародних.

Джеймс Самнер нагадав учасникам конференції, що Євросоюз створювався насамперед як економічна організація. Тому такою необхідною була економічна інтеграція з єдиними робочими нормативами. Оцінювання ризику робочого місця є ключовим моментом під час його створення й першорядним для європейського підходу до професійної безпеки й здоров’я. Такі правові вимоги в ЄС.

Дуже важливо, щоб ще до початку роботи працівник був поінформований про своє робоче місце, щоб він був упевнений у тому, що досконально його знає і що зможе на практиці здійснити будь-які зміни на своєму робочому місці.

У ЄС 76% бізнес-структур повідомляють про регулярне оцінювання ризиків, а 90% визнають таке оцінювання корисним. Політика безпеки або щось подібне існує на 90% підприємств у всіх 28 країнах Євросоюзу. Але виникають значні різночитання, якщо йдеться про пропорції підприємств, де оцінювання ризиків переважно здійснюється під наглядом внутрішнього персоналу.

Представнику Євросоюзу ставили багато запитань, але… це швидше було бажанням взяти участь у діалозі з європейським фахівцем, ніж прагненням знайти спільні точки дотику.

 

Підсумки й завдання

У роботі нинішньої конференції взяв участь і голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега. Він не тільки підбив підсумки перших чотирьох місяців роботи Держпраці, але й визначив основні завдання, які необхідно буде вирішувати як найближчим часом, так і в перспективі. Від імені Служби й редакції науково-практичного журналу «Охорона праці» він вручив грамоти та пам’ятні знаки найактивнішим фахівцям у сфері ризик-менеджменту за підсумками минулого року.

Зокрема, нагороди отримали компанія PepsiСo в особі Ірини Шевчук, ДП «Головний навчально-методичний центр Держгірпромнагляду України» в особі його директора Олександра Баженова. Також були відзначені найбільш активні автори журналу, які висвітлюють на шпальтах нашого видання тему ризик-менеджменту: доктор технічних наук, професор Віталій Цопа та провідний аудитор сертифікаційного центру «Бюро Верітас Сертіфікейшн» Олександр Лисенко.

 

Володимир Терещенко, власкор
Фото О. Фандєєва

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5