Ох і важка ця робота – доводити, що ти потерпілий


Розповідь про те, як потерпілому часом буває складно підтвердити факт нещасного випадку на виробництві та зобов’язати Фонд соціального страхування прийняти до виконання акт за формою Н-1.


Хронологія подій

16.01.1988. Потерпілий, позивач Петренко (прізвище змінено), прийнятий на шахту підземним прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті.

12.04.1990. Під час роботи в третю зміну у вибої на шахті, при улаштуванні тимчасового кріплення, Петренка було травмовано в ділянку спини куском породи, що випав із покрівлі виробки.

12–19.04.1990. Петренко перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні центральної міської лікарні з приводу закритого перелому поперечних відростків II–III хребців ліворуч зі зміщенням.

13.04.1990. Складено акт за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким травму, що її отримав Петренко, комісією з розслідування було визнано виробничою.

Жовтень – листопад 2003, червень – липень 2007, грудень 2010 – січень 2011, лютий – березень 2011, грудень 2013, січень 2014. Петренко по кілька тижнів перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні центральної міської лікарні з приводу виробничої травми, отриманої в 1990 р. Останній повний діагноз: хронічний вертеброгенний, попереково-крижовий радикуліт з вираженим м’язово-тонічним лівостороннім корінцевим синдромом у стадії загострення. Супроводжується поперековим остеохондрозом хребта із протрузіями дисків L–S, спондильозом, спондилоартрозом, больовим синдромом.

 

Початок поневірянь

Маючи на руках зазначений акт за формою Н-1, Петренко звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) у своєму місті Донецької області для призначення страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Фонд листом-відповіддю відмовив Петренкові у видачі направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності та у призначенні страхових виплат на тій підставі, що акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23, наданий потерпілим, не оформлений належним чином: у ньому відсутні гербова печатка підприємства та розшифрування підпису керівника, а також не заповнений п. 17. Ці вимоги передбачені Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженим Президією ВЦРПС від 17.08.1989 № 8-12 (далі – Положення № 12), під дію якого підпадає нещасний випадок із Петренком у квітні 1990 року.

Фонд запропонував Петренкові звернутися на підприємство, де стався нещасний випадок, для проведення повторного розслідування. Але зробити це виявилося неможливим, оскільки шахту, на якій Петренко отримав виробничу травму, було ліквідовано без правонаступника.

21 лютого 2014 р. Петренко звернувся до відповідного міського суду Донецької області з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду, в якій просив суд про таке:

визнати нещасний випадок, що стався з ним на шахті 12.04.1990 р., пов’язаним із виробництвом;

зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду прийняти до виконання акт за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 про нещасний випадок на виробництві;

зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду видати Петренкові направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності.

 

Рішення міського суду

17 березня 2014 р. міський суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цієї цивільної справи, вивчивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази й оцінивши їх, ухвалив:

  1. Позов Петренка до відділення виконавчої дирекції Фонду про підтвердження факту нещасного випадку на виробництві та зобов’язання прийняти до виконання акт за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 про нещасний випадок на виробництві задовольнити частково.
  2. Нещасний випадок, що стався з потерпілим Петренком на шахті 12.04.1990 р., визнати пов’язаним із виробництвом.
  3. Зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду прийняти до виконання акт за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 про нещасний випадок на виробництві, який стався з Петренком на шахті 12.04.1990 р. (Суд визнав неспроможними доводи відповідача про невідповідність вимогам законодавства акта за формою Н-1 від  13.04.1990 № 23 щодо Петренка, аргументувавши своє рішення тим, що доказів оскарження даного акта або визнання його недійсним суду не надано; відомо, що відповідальність за правильне і своєчасне розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, оформлення актів за формою Н-1, виконання зазначених у них заходів несе керівник підприємства, а на сьогодні підприємство  – зазначена шахта – ліквідовано без правонаступника.)
  4. В іншій частині позовних вимог потерпілому Петренку відмовити. (Суд вважає, що позовна вимога Петренка про зобов’язання Фонду видати направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати праце­здатності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки судовому захисту підлягають вже порушені права, але не ті, що можуть бути порушені в майбутньому.)

 

А Фонд – проти!

Фонд не погодився з рішенням міського суду та подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області, яку той розглянув 12 травня 2014 р. у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку. Фонд просив рішення суду першої інстанції скасувати, а на підтвердження своїх вимог зазначив, що акт про нещасний випадок на виробництві від 13.04.1990 № 23 не відповідає формі, встановленій на момент його складання, та не може бути в такому вигляді прийнятий до виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, всебічно та повно вивчивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставах, що викладені нижче.

 

Що взяв до уваги апеляційний суд

Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 № 1232 (далі – Порядок), сформульовані особливості розслідування нещасних випадків, факт настання яких установлений рішенням суду. Зокрема, в абзацах 2, 3 цього пункту зазначено, що у разі реорганізації підприємства, на якому стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться його правонаступником. Якщо підприємство ліквідовано без правонаступника, зазначені обов’язки покладаються на територіальний орган Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про неспроможність доводів відповідача стосовно невідповідності вимогам законодавства акта за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 щодо Петренка, оскільки доказів оскарження даного акта або визнання його недійсним суду не надано, а за відповідність акта законодавству несе відповідальність керівник підприємства. Але такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Як випливає з матеріалів справи, акт за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 про нещасний випадок, який стався з Петренком 12.04.1990 під час виконання ним трудових обов’язків, скріплений не гербовою печаткою підприємства, а печаткою відділу кадрів, підпис керівника підприємства не розшифрований. Тому відповідач правомірно відмовив у прийнятті зазначеного акта.

Згідно з матеріалами справи, Петренко звернувся до суду з позовом про підтвердження факту нещасного випадку на виробництві, який стався з ним 12.04.1990 р., на тій підставі, що підприємство, де він одержав травму, ліквідовано без правонаступника й акт, складений на цьому підприємстві, не прийнятий через невідповідність вимогам чинного законодавства.

Про підтвердження цього факту, згідно з чинним законодавством, Петренкові надається право звернутися до теруправління Держгірпромнагляду в Донецькій області із заявою про проведення повторного або іншого розслідування нещасного випадку та складання відповідного, належним чином оформленого акта про нещасний випадок на вироб­ництві. Відповідно, буде відновлено його порушене право на отримання страхових виплат від Фонду. Проте суд першої інстанції таку вимогу Петренка не розглянув.

Відмовляючи Петренкові в позові в частині зобов’язання Фонду надати позивачу направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності, суд першої інстанції правильно послався на те, що захисту підлягають тільки поруше­ні права, а не ті, що можуть бути порушені в майбутньому, оскільки з матеріалів справи випливає, що відповідач не відмовляв позивачеві в цій вимозі, а лише не прийняв акт. У разі надання правильно оформленого акта про нещасний випадок відповідач буде зобов’язаний видати таке направлення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував норми матеріального та процесуального законодавства, з достатньою повнотою не з’ясував дійсні обставини справи, не перевірив доводи й заперечення сторін, не дослідив докази та не надав їм належної оцінки.

Доводи апеляційної скарги дають підстави зробити висновок щодо помилкового застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

 

Рішення апеляційного суду

Керуючись ст. 303–316 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив:

  1. Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду задовольнити частково.
  2. Рішення відповідного міського суду Донецької області від 17.03.2014 в частині задоволення позовних вимог скасувати.
  3. Позовні вимоги Петренка до відділення виконавчої дирекції Фонду про підтвердження факту нещасного випадку на виробництві задовольнити.
  4. Підтвердити факт нещасного випадку на виробництві, що стався з Петренком на шахті 12.04.1990 р.
  5. У задоволенні позовних вимог Петренка до відділення виконавчої дирекції Фонду про зобов’язання прийняти до виконання акт за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 про нещасний випадок на виробництві відмовити.
  6. В іншій частині рішення залишити без змін.

 

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом 20 днів від дня набрання законної сили у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

ЩО МАЄМО В СУХОМУ ЗАЛИШКУ?

  1. Факт нещасного випадку на виробництві, що стався з Петренком на шахті 12.04.1990 р., підтверджено.
  2. Акт за формою Н-1 від 13.04.1990 № 23 про нещасний випадок, що стався з Петренком 12.04.1990 під час виконання ним трудових обов’язків, не відповідає вимогам Положення № 12, оскільки в зазначеному акті відсутні гербова печатка підприємства та розшифрування підпису керівника, а також не заповнено п. 17. Тому Фонд правомірно відмовив у прийнятті зазначеного акту.
  3. Для отримання акту про нещасний випадок на виробництві, оформленого належним чином, відповідно до чинного законодавства, Петренку необхідно звернутися до теруправління Держгірпромнагляду уДонецькій області із заявою про проведення повторного розслідування даного нещасного випадку.
  4. Після надання правильно оформленого акту про нещасний випадок Фонд буде зобов’язаний видати Петренкові направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності.

 

Олег Моісеєнко, власкор

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5