Чи рівні умови?


Про деякі аспекти відмінностей умов функціонування системи менеджменту професійної безпеки і здоров’я на основі серії стандартів OHSAS 18000 та традиційної системи управління охороною праці, про які чомусь забувають, коли йдеться про порівняння ефективності цих двох систем.

 

Багато чи мало?

У статті «OHSAS 18001: крок за кроком» (див. № 8/2014, с. 18) провідний експерт НААУ, викладач IRCA, аудитор «Бюро Верітас» і технічний директор навчально-наукового центру «Ощадливе виробництво» Олександр Лисенко пише, що кількість вітчизняних підприємств, які вже впровадили та сертифікували систему менеджменту виробничої безпеки і здоров’я (далі – СМВБіЗ) вимірюється сотнями. Звучить достатньо вагомо! Але багато це чи мало в масштабах країни, з урахуванням загальної кількості українських підприємств?

Згідно з даними Державної служби статистики України, станом на 01.12.2014 р. у країні було зареєстровано 1 328 015 суб’єктів Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (без урахування тимчасово окупованої АР Крим і м. Севастополя). Округлимо оцінку О. Лисенка до 1 тис. Тоді виходить, що не більш як одне вітчизняне підприємство з кожних 1300–1500 існуючих упровадило й сертифікувало СМВБіЗ. Так, м’яко кажучи, не густо! Може ця «манна небесна» не така вже й хороша, як про це розповідають? Чи ціна за неї занадто висока? Спробуємо розібратися.

 

Переваги, які обіцяє ризик-менеджмент

Вигоду, яку матиме підприємство від упровадження системи менеджменту, що відповідає вимогам OHSAS 18001, у вигляді схеми представлено на рисунку 1.

Коли фахівці говорять про результати впровадження СМВБіЗ, то вказують на низку переваг, які може отримати підприємство. Серед них: організаційні (системне управління), економічні (зниження ризиків і пов’язаних з ними втрат, розмірів штрафів і платежів; підвищення продуктивності праці), репутаційні (поліпшення репутації та психологічного клімату, підвищення лояльності співробітників) та стратегічні (збільшення ринкової вартості, можливість тиражування бізнесу). Якщо більш детально, то ідентифікація небезпек і оцінка ризиків конкретного підприємства на основі серії стандартів OHSAS 18000 дає змогу:

 реалізувати системний управлінський підхід до вирішення питань менеджменту безпеки, систематизувати наявні знання про об’єкти, технологічні процеси;

 залучити весь персонал підприємства до даного процесу;

 виявити місця прояву найбільших ризиків можливих негативних подій. Тобто тих контрольних точок, де необхідно в першу чергу докласти зусиль, вкласти кошти для вирішення нагальних проблем безпеки;

 проаналізувати достатність існуючих заходів безпеки й виробити в разі потреби додаткові;

 оцінити можливі втрати, пов’язані з аварійними ситуаціями й інцидентами, травмами та професійними захворюваннями;

 поліпшити фінансові показники підприємства за рахунок стабільної й безпечної роботи тощо.

 

Що має забезпечувати традиційна СУОП

Тепер докладніше зупинимося на порівнянні наведених вище переваг СМВБіЗ з тим, чого вимагають від традиційної СУОП чинні законодавчі та нормативно-правові акти.

1. Про системний управлінський підхід. Згідно з абзацом 2 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон) роботодавець зобов’язаний забезпечити функціонування системи управління охороною праці.

2. Про залучення всього персоналу. Згідно з абзацами 3 і 4 ст. 13 Закону роботодавець:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону працівник зобов’язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження із засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону на підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці, яка складається з представників роботодавця та профспілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, фахівців з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства.

Згідно з вимогами ст. 41 Закону професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог з охорони праці та вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці.

3. Про виявлення місць прояву найбільших ризиків, тобто небезпек. Згідно з вимогами п. 3.14 НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці» (далі – Положення) служба охорони праці підприємства здійснює контроль за:

виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків та профзахворювань;

проведенням ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці;

своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устатковання;

станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем;

своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці, всіх видів інструктажу з охорони праці;

забезпеченням працівників відповідно до законодавства засобами індивідуального та колективного захисту;

утриманням у належному безпечному стані території підприємства, внутрішніх доріг та пішохідних доріжок;

організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;

використанням цільових коштів, виділених для виконання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці тощо.

Метою проведення цього виду контролю, як і здійснюваного в рамках триступінчастої системи контролю за станом охорони праці, є виявлення та запобігання порушенням вимог стандартів, норм і правил охорони праці та промислової безпеки, тобто саме тих самих місць прояву найбільших ризиків можливих негативних подій, а також перевірка виконання службами, посадовими особами та робітниками обов’язків у сфері охорони праці, регламентованих СУОП конкретного підприємства.

4. Про аналіз достатності існуючих заходів безпеки. Усі види контролю за станом охорони праці, проведеного на підприємстві відповідно до чинної СУОП, тобто порівняння того, що є, з тим, як має бути, як вимагають нормативно-правові акти з охорони праці, якраз і завершуються аналізом достатності існуючих заходів безпеки, а в разі потреби – розробкою додаткових заходів.

Наведеного вище достатньо, щоб усвідомити, що ті переваги, які, нібито, отримує підприємство завдяки впровадженню СМВБіЗ, насправді не є перевагами саме цієї системи, оскільки такі ж або аналогічні завдання повинна й може вирішувати традиційна СУОП. Це не лише особиста думка автора. Багато фахівців, які професійно займаються ризик-менеджментом, відзначають, що традиційна СУОП, яка діє на підприємстві, тією чи іншою мірою містить компоненти СМВБіЗ.

 

Основи добре відомі, але… не працюють

Дійсно, в основу СМВБіЗ покладено класичний цикл Демінга (рис. 2), що складається із чотирьох етапів: планування, дія, контроль і доопрацювання, які стосовно охорони праці означають:

планування – це розробка відповідної політики (цілі, способи їх досягнення), виділення ресурсів і фахівців, структурне пророблення системи охорони праці, виявлення небезпечних чинників і оцінка ризиків, розробка заходів щодо їх усунення;

дія – це фактична реалізація та застосування програми, розробленої на першому етапі;

контроль – це вимірювання активних і реактивних показників програми охорони праці, порівняння того, що є, з тим, як має бути;

доопрацювання – завершення циклу шляхом здійснення коригувальних дій, вироблених за результатами 3-го етапу, тобто перегляд роботи системи з метою безперервного вдосконалення та її доопрацювання під час наступного циклу.

Але ж усе це повністю збігається з тим, що має робитися й робиться на підприємствах із традиційною, класичною СУОП! Наприклад, Михайло Левицкий, керівник однієї із провідних компаній, яка займається впровадженням міжнародних стандартів на вітчизняному ринку (див. № 8/2014, с. 16) згодний з думкою багатьох фахівців про те, що вітчизняні НПАОП докладно регламентують дії працівників для того, щоб запобігти аваріям і нещасним випадкам. Найчастіше нормативно-правові документи за змістом не поступаються, а то й перевершують закордонні аналоги. Однак, на його думку, у реальних умовах західні правила працюють, а вітчизняні – зі скрипом.

Чому так відбувається і хто в цьому винен? Причина криється в якійсь прихованій неповноцінності вітчизняних нормативно-правових актів? А може в тих, хто не може і не вважає за необхідне належним чином їх застосовувати? У яких умовах функціонує служба охорони праці та працюють фахівці середньостатистичних, тобто переважної більшості українських підприємств?

 

Буття визначає свідомість

Почнемо із законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці. У Закон уже внесено близько 20 поправок і змін. Тим не менше якісь його положення просто не працюють, а якісь практично безкарно ігноруються.

Єдиної й обов’язкової термінологічної бази нормативно-правових актів не існує. У кожному новому акті розробники приписують загальноприйнятим термінам свої визначення. Деякі нормативно-правові акти або їх окремі вимоги безнадійно застаріли, відстали від виробничих реалій, оскільки не переглядалися десятиліттями. У виробництві з’являються нові напрями, галузі, технології, устатковання, а нормативних актів з охорони праці під них немає. Багато актів або їх окремі вимоги, з одного боку, суперечать, а з іншого – дублюють один одного.

Де нормативи, у яких однозначно й без протиріч був би визначений взаємозв’язок охорони праці та промислової безпеки? Чи пов’язані і яким чином функції служби охорони праці підприємства із промисловою та техногенною безпекою?

Упродовж останніх років прослідковується дивна тенденція в перегляді нормативно-правових актів. На етапі обговорення їх проектів різні зацікавлені сторони вносять велику кількість слушних пропозицій щодо їх вдосконалення, які дивним чином зникають з їх затверджених варіантів. Якість переглянутих актів викликає подив і в новачків, і у ветеранів працеохоронного співтовариства та дуже часто характеризується короткою фразою: «Краще б і не переглядали!». Для фахівців цієї сфери цілком очевидно, що існуюча система розробки, узгодження й затвердження нормативно-правових актів інерційна, безнадійно застаріла й відстала від вимог сучасного життя й виробництва. Складається враження, що ні плану, ні концепції, ні єдиної цілеспрямованої політики перегляду, відновлення й розвитку нормативно-правової бази з охорони праці в Україні не існує.

 

Умови функціонування служби охорони праці

середньостатистичного підприємства

В умовах економічної кризи служба охорони праці однією з перших потрапляє під «оптимізацію». Скоротити фахівців нескладно, однак необхідність виконувати покладені на них функції нікуди при цьому не зникає. Тому роботодавець розподіляє їх між фахівцями, що залишилися. От чому, усупереч вимозі п. 5.5 Положення, сьогодні стало дуже популярним «навішувати» на працівників цієї служби невластиві їм функції: приміром, з пожежної, техногенної безпеки тощо або з охорони праці, але ті, які повинні були б виконувати фахівці й керівники інших служб і підрозділів. На таких підприємствах інженеру з охорони праці часто доводиться чути у свою адресу приблизно таку фразу: «Ти в нас охорона праці, от ти нею і займайся, а до нас не чіпляйся. Наша справа – виробництво, план». Не знайшовши підтримки в керівництва, інженер махне рукою й підставить свої плечі, шию й голову під чужі обов’язки. Сам готує проекти наказів з питань охорони праці і сам їх мужньо «виконує». Сам організовує проходження медичних оглядів, проведення спецнавчання робітників, навчання посадових осіб, сам проводить повторні інструктажі, переглядає інструкції з охорони праці тощо. Список таких невластивих його посаді функцій виходить досить значним.

Усім цим не надто переймається роботодавець і керівництво до того часу, поки…

Олег Моісеєнко, власкор

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5