Атестація, та не та!


Попри понад 20-річний строк дії Закону «Про охорону праці», який зобов’язує роботодавця проводити атестацію робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, до цього часу не було встановлено конкретної процедури (алгоритму) її проведення.

 

Ст. 13 Закону України «Про охорону праці» зобов’язує роботодавця впровадити систему управління охороною праці (далі – СУОП), запровадивши як організаційні, так і технічні заходи.

До основних технічних заходів можна віднести:

забезпечення належного утримання будівель і споруд, виробничого устатковання, моніторинг за їх технічним станом;

організацію лабораторних досліджень умов праці;

оцінювання технічного стану виробничого устатковання;

атестацію робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці у тому порядку і в ті строки, що визначаються законодавством, а також вжиття за підсумками атестації заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів.

Стосовно вимог щодо атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці,  слід зазначити, що до цього часу не встановлено конкретної процедури (алгоритму) атестації робочих місць.

Якщо проаналізувати, коли і в якому законодавчому чи нормативно-правовому акті з’явилися вимоги щодо атестації робочих місць, коли були прийняті відповідні нормативно-правові акти, то побачимо, що вперше про атестацію робочих місць йшлося в Законі «Про пенсійне забезпечення» (Постанова ВР від 06.12.91 № 1931-XII), де ст. 13 визначено, що надання пенсій за віком на пільгових умовах певним категоріям осіб (дострокові пенсії) залежно від умов праці може встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці.

На виконання вимог ст. 13 Кабмін прийняв постанову від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», якою конкретизував вид атестації – атестація робочих місць за умовами праці.

Також Порядком було визначено, що результати атестації робочих місць за умовами праці використовуються суб’єктами господарювання для здійснення інших пільг і компенсацій, що передбачені чинним законодавством.

Із введенням в дію Закону «Про охорону праці» (Постанова ВР від 14.10.1992 № 2695-XII) ст. 7 передбачено, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Тобто йдеться про Закон «Про пенсійне забезпечення» та Постанову Кабміну від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

На сьогодні існує тільки нормативно-правовий акт щодо атестації робочих місць за умовами праці, яка повинна проводитися кожні п’ять років.

Як же працює ст. 13 Закону «Про охорону праці» щодо забезпечення суб’єктом господарювання безпечних і здорових умов праці та підтримання їх в належному стані за рахунок впровадження на підприємстві СУОП?

Треба розуміти, що це стаття прямої дії, яка зобов’язує роботодавця впровадити СУОП. Усі інші документи, такі як Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці, затверджені Головою Держгірпромнагляду 07.02.2008, ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Система управління гігієною та безпекою праці» мають рекомендаційний характер і можуть застосовуватися підприємствами при впровадженні СУОП.

Ці документи пропонують здійснювати ідентифікацію і оцінювання ризиків небезпек виникнення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що дає змогу раціонально розподіляти кошти, усувати найбільш небезпечні ризики для життя та здоров’я працівників.

Враховуючи це, ст. 13 Закону «Про охорону праці» хоч і не зобов’язує роботодавця впроваджувати систему оцінювання ризиків, існуючих на виробництві небезпек, як того вимагає ДСТУ OHSAS 18001: 2010, але зобов’язує його впровадити відповідні технічні заходи щодо забезпечення безпеки працівників, а також вирішення основних завдань (які повинна вирішувати СУОП), а для цього здійснити повну ідентифікацію стану умов та безпеки праці.

Якщо органами державного нагляду перевіряється наявність і функціонування на підприємстві СУОП, в першу чергу необхідно зробити перевірку на відповідність вимогам ст. 13 діючої на підприємстві СУОП і визначити, чи всі вони враховані.

Зазвичай підприємства не оцінюють технічний стан устатковання на відповідність стандартам безпеки праці. Слід зазначити, що устатковання, яке має сертифікати відповідності вимогам безпеки, не потребує оцінювання технічного стану. Але більшість обладнання не має відповідних сертифікатів і не відповідає вимогам безпеки, ця проблема повинна бути врегульована на державному рівні. Особливо враховуючи вимогу ст. 29 Закону «Про охорону праці» щодо тимчасового припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці: «У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить (у разі потреби) експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці».

Для надання допомоги підприємствам у проведенні атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці автор розробив Порядок проведення такої атестації та Паспорт обліку стану гігієни та безпеки праці в цеху (на дільниці).

На мою думку, основна мета атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці – це:

  • оцінювання і подальший моніторинг технічного стану, організація належного утримання будівель і споруд;
  • оцінювання і подальший моніторинг технічного стану устатковання;
  • виявлення та взяття на облік робочих місць, що становлять потенційну загрозу життю і здоров’ю працюючих;
  • опрацювання заходів щодо приведення устатковання у відповідність до вимог нормативних актів;
  • поліпшення використання основних фондів шляхом виведення з експлуатації або заміни устатковання, яке не відповідає сучасним нормам безпеки;
  • раціональне використання коштів на приведення умов та безпеки праці на робочих місцях у відповідність до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

 

ВИСНОВКИ

Атестація робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці – це сукуп­ність заходів, що включають облік, аналіз та комп­лексну оцінку небезпек на кожному робочому місці, а саме:

  • атестацію робочих місць за умовами праці;
  • оцінювання технічного стану будівель і споруд;
  • оцінювання технічного стану устатковання;
  • оцінювання безпеки технологічних процесів;
  • оцінювання дотримання норм технологічного розміщення обладнання.

Для полегшення виконання завдань пропоную скористатися Порядком атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці,  опублікованим у додатку до журналу, а також Паспортом обліку стану гігієни та безпеки праці в цеху (на дільниці).

 

Георгій Лесенко,
консультант з питань охорони праці

president banner1 banner4 banner3 banner2 banner5